Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2008 позов про стягнення заборгованості, збитків, інфляційних
задоволено частково. З відповідача стягнуто 94037,30 грн. боргу за енергоносії, 3500 грн. боргу за послуги з охорони, 34998, 97 грн. боргу за послуги зв'язку. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що на підставі договорів позивач зобов'язався надавати послуги, а відповідач - оплачувати їх на умовах та в строки , передбачені договорами. Задовольняючи вимоги суд виходив з фактичних обсягів наданих послуг та розміру проведеної оплати, встановлених висновком судово-бухгалтерської експертизи. При цьому судом задоволені вимоги в частині заявленій позивачем.

Щодо вимог про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з вимушеним кредитуванням та неодержаних доходів, то вони є недоведеними. Так, судом взято до уваги висновок експерта, яким визначено, що сума отриманих позивачем кредитних коштів значно перевищує суму боргу відповідача за спожиту електроенергію та енергоносії. Крім того, кредитні кошти отримувалися позивачем лише частково для проведення розрахунків за електроенергію. За висновком експерта, прийнятим судом,розмежувати та підтвердити первинними бухгалтерськими документами розмір процентів , нарахованих за умовами кредитних договорів і сум сплачених позивачем за електроенергію та енергоносії не видається за можливе.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 рішення господарського суду першої інстанції
від 20.05.2008 залишено без зміни з аналогічних мотивів та підстав.

Прокурор в касаційному поданні просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з тих підстав, що висновки суду ґрунтуються лише на висновку експерта, яким досліджувалися, зокрема, не оформлені належним чином документи.Таким чином судом допущено порушення процесуального законодавства в частині необхідності оцінки доказів у сукупності, оскільки ніякі докази не мають для
суду заздалегідь встановленої сили. Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення
господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Скаржник посилається на те, що заборгованість відповідача підтверджена матеріалами наданими в обґрунтування позову, однак висновки суду не ґрунтуються
на всебічному та повному їх дослідженні та оцінці.

Позивач обґрунтовано вимагає стягнути збитки, оскільки представив документальне
обґрунтування вимушеного кредитування та виникнення у зв'язку з цим збитків.

Позивач змушений був припинити виконання контракту з фірмою "В" у зв'язку із складним фінансовим становищем, зумовленим невиконанням зобов'язань
відповідачем. Цим же контрактом позивач обґрунтовує неодержаний прибуток, який розраховується ним як добуток фактичного розміру величини об'єму реалізації на рентабельність продукції позивача по результатах діяльності у 1996 році.

Судом в порушення норм ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України не надано оцінки всім обставинам в частині стягнення збитків.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та касаційної скарги, заслухавши прокурора та представників сторін, вважає, що подання та скарга не підлягають
задоволенню, виходячи з наступного.На протязі 1993-1994 років між Виробничим об'єднанням (правонаступник - ВАТ ) та Київським науково-дослідним інститутом
(правонаступник ДП Науково-дослідний інститут НТК) були кладені наступні договори: № 9/503 „О" від
13.09.1993 року, № 8/503 „О" від 23.06.1993 року, № 118/БР від 30.12.1993 року та № 1 від 17.01.1994 року. Відповідно до договору № 9/503 „О" на користування електричною енергією Київським науково-дослідним інститутом в від 13.09.1993 року (з наступними змінами і доповненнями) Позивач зобов'язався відпускати

Відповідачеві електроенергію в обсягах, обумовлених в Додатку № 1 до договору, а Відповідач зобов'язався здійснювати передоплату заяввленого обсягу електроенергії до першого числа розрахункового місяця відповідно до отрииманої платіжної вимоги-доручення та надати копію платіжного документа Позивачеві, що є юридичною підставою для продовження договору (п. 2.1). Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку. Згідно п. 2.6 Договору плата за електроенергію здійснюється плановими платежами в строк до 5 числа місяця. При цьому, в п. 6 Договору зазначено, що вказаний договір був укладений на строк до 31.12.1993 року і вважається щорічно
продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд.Відповідно до договору № 8/503 „О" від 23.06.1993 Відповідач доручив, а Позивач взяв на кебе зобов'язання по забезпеченню енергоносіями в 1993 році за переліком, наведеним в п.1.1 договору.

Поставлені обсяги енергоносіїв за квартал визначаються календарним планом, який є иевід'ємною частиною договору, а також згідно фактичних поставок при наявності технічного юбліку. Відповідач був зобов'язаний здійснювати плату щомісячно на підставі актів (додаток 1) про фактично поставлені обсяги енергоносіїв. При цьому, відповідно до п. 3.3 Договору акт вкладається на підставі "Довідок про фактичне забезпечення енергоносіями відповідача за поточний місяць", в обов'язковому порядку узгоджених з відділом 370 відповідача; не узгоджені з відповідачем довідки про фактичне забезпечення енергоносіями вважаються недійсними та до оплати не підлягають. Строк дії договору визначений в розділі 5 Договору та діє до 31.12.1993.
30.12.1993 року між сторонами також був укладений Типовий договір про охорону об'єктів дами воєнізованої охорони заводу, згідно з умовами якого Відповідач а

Позивач прийняв під охорону об'єкти, перелічені в переліку та плані (кошторису) охоронюваних об'єктів, який додається до Договору. Позивач був зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і грошових сум Відповідача, прийнятих під охорону, від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на охоронювані обєкти, а відповідач був зобов'язаний щомісячно, за 15 днів до початку наступного місяця, сплачувати вартість наданих Позивачем послуг з охорони.

Згідно п 7 Договору вартість договору визначається щомісячною калькуляцією/кошторисом, який уточнюється по мірі зміни вартості матеріалів, енергоносіїв, послуг, розміру заробітної плати, індексації.17.01.1994 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 1 на технічне обслуговування засобів зв'язку, радіо КНДІ мікроприладів. За вказаним договором позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування справного обладнання засобів зв'язку, радіофікації та телетайпу, змонтованого на об'єкті відповідача. Відповідно до умов договору, виконання робіт здійснюється за графіком, складеним позивачем та узгодженим з Відповідачем. Вартість технічного обслуговування ліній зв'язку, радіо,
комутаторів зв'язку переговорних приладів визначається прейскурантом оптових цін Мінприбора № 26-05-48, відповідно наданого розрахунку. Оплата за виконані роботи здійснюється Відповідачем на підставі двостороннього акту і розрахунку вартості робіт одночасно до 15 числа місяця, що слідує за звітним місяцем (п. 3.2).

Відповідно до п. 6 договір був укладений на строк до 31.12.1994 року, але в разі, якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна, із сторін не буде вимагати його припинення, договір визнається продовженим на тих умовах на той же строк.

Як вбачається з уточненого розрахунку позовних вимог від 28.02.2008 року, борг відповідача за договором № 9/503 „О" від 13.09.1993 року за період з III кварталу 1995 року по січень 1996 року становить 9 503,60 грн., борг за договором № 8/503 „О" від 23.06.1993 року за од лютий-травень 1995 року та
лютий-травень 1996 року становить 94 037,30 грн., борг за договором № 118/БР від 30.12.1993 року за період з жовтня 1994 року по грудень 1995 року становить 21 500,00 грн., борг договором № 1 від 17.01.1994 року за період лютий-листопад
1995 становить 35 071,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов'язань, Позивач уклав договори кредитування, згідно з умовами яких був змушений сплачувати відсотки за користування цими кредитами, що завдало Позивачеві збитків суму 820821,95 грн., а також Позивач не одержав доходів, на які розраховував, на суму 712945,34 грн.

Господарські суди дійшли правомірного висновку, що оскільки обов'язок щодо повернення коштів продовжує існувати, то до спірних правововідносин слід застосовувати Цивільний кодекс України, а щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно зі ст.ст. 4, 161 Цивільного кодексу Української РСР між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору
{ст.ст. 4, 526 ЦК Україна}, одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України (ст.162 ЦК УРСР) не допускається.Судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу на вирішення якої були поставлені питання щодо документального підтвердження заявленої Позивачем суми
основного боргу станом на 11.06.1998 рік за укладеними між сторонами договорами.В розпорядження експерта були надані і матеріали справи, в яких були докази надання Позивачем послуг за договорами (акти здачі-приймання технічного обслуговування засобів зв'язку і радіо; акти про відпуск електроенергії; акти про відпуск енергоносіїв; кошторис витрат на утримання ВОХР; та докази оплати наданих послуг Відповідачем (платіжні документи та повідомлення типової форми № 280).

Судом досліджено висновок експерта згідно якого заявлена в позовній заяві ВАТ „" сума основної заборгованості (основного боргу) Відповідача станом на 11.06.1998 рік підтверджується документально в розмірі 155345,13 грн. Заявлена сума заборгованості в якості основного боргу в частині надання ВАТ
"" послуг з охорони Відповідачеві підтверджується документально в розмірі 3500,00 грн. Сума заборгованості Відповідача за енергоносії ВАТ "Квазар" станом
на 11.06.1998 року документально підтверджується в розмірі 102449,94 грн. Сума заборгованості Відповідача за електроенергію Позивачу станом на 11.06.1998 року
документально підтверджується в розмірі 14 396,22 грн.

При цьому, господарський суд дійшов висновку, що оскільки заявлені Позивачем до стягнення суми заборгованості за договором № 9/503 „О" та договором № 8/503 „О"
були меншими, ніж визначено у висновку експерта, то суд стягнув з Відповідача заборгованість за вказаними договорами саме в розмірі, заявленому Позивачем (9503,60 грн. та 94037,30 грн. відповідно). Заборгованість за договором № 118/БР
та договором № 1 було стягнуто з Відповідача на користь Позивача в розмірах, визначених експертом (3 500,00 грн. та 34 998,97 грн. відповідно).Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Позивача на тій підставі, що матеріали справи підтверджують позовні вимоги лише частково.
Щодо стягнення з Відповідача збитків у розмірі 820 821,985 грн., які виникли в зв'язку з вимушеним кредитуванням та не одержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 712945,34 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконав боржником.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання своїх зобов'язань, він був зобов'язаний укласти договори кредитування та сплачувати відсотки за користування цим кредитами в період 1994- 1996рр., загальний розмір яких складає
820 821,95 грн. Крім того, за твердженням Позивача, з вини Відповідача останній не отримав доходів на загальну сум 712 945,34 грн., на одержання яких розраховувало ВАТ при укладанні контракту № 42 від 19.10.1995 року з
фірмою „В" (Гонконг) про поставку товару.

З метою встановлення фактичного розміру завданих Позивачеві збитків, судом призначено судово-бухгалтерську експертизу.
Висновком № 3137 від 12.05.2005 року Київського НДІСЕ було встановлено наступне, що dиходячи із сум заборгованості ДП „НДІ мікроприладів НТК НАН країни перед ВАТ по оплаті електроенергії та енергоносіїв, яка визнавалась сторонами 1994-1996 рр., розмежувати та підтвердити первинними бухгалтерськими документами розмір процентів, нарахованих за умовами десяти кредитних договорів і сплачених позивачем в результаті несплати Відповідачем боргу за електроенергію та енергоносії, не видається за можливе, оскільки сума отриманих Позивачем на підставі десяти кредитних договорів грошових коштів в розмірі 2 340 000,00 грн. значно перевищує суму боргу Відповідача перед Позивачем за спожиту електроенергію та енергоносії,
погоджену сторонами та зафіксовану в первинних документах. Крім того, кредитні кошти, отримані Позивачем, лише частково отримувались з призначенням платежу - для проведення розрахунків за спожиту електроенергію.

Статтею 209 Цивільного кодексу УРСР, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться собою, яка порушила зобов'язання.

Касаційна інстанція погоджується із висновком, що Позивачем не доведено вини Відповідача в неодержанні ВАТ „Квазар" доходів та завданих ВАТ "Квазар" збитків.

Доводи прокурора щодо обґрунтованості висновків експертизи на підставі неналежно оформлених документів відхиляються.

Висновок експерта відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським
судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.
Висновки експертів підлягають оцінці судами на предмет відповідності призначеної і проведеної експертиз, наявності у експертів необхідної кваліфікації,
дотримання належного процесуального оформлення, повноти проведених експертних досліджень та обґрунтованості висновків.

Прокурор не вказує на неповноту чи неясність висновку експерта, порушення процесуального порядку призначення експертизи.
Відповідно до приписів частини 2 статті 111 ГПК України, не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, отже, заперечення прокурора з того приводу, що висновок експерта не має доказової сили
не може бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції, оскільки по суті є встановленням доказів, що не відноситься до компетенції суду касаційної
інстанції.

Доводи, викладені в касаційній скарзі фактично зводяться до оспорювання висновку суду щодо встановлених у справі обставин, переоцінки доказів, що суперечить частині 2 ст.1117 ГПК України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК
України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:


Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 у справі № 1/198-44/35 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційне подання та
касаційну скаргу –без задоволення.