ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ (витяг)

06.07.2009 N 982/13/13-09

Адміністративним
судам України
Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)
У порядку інформації та для врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби надсилається огляд відповідної судової практики Вищого адміністративного суду України.

1.Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Г" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою місцевого суду від 26 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 жовтня 2006 року, в позові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими товариству з обмеженою відповідальністю "Г" визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, відмовлено з тих підстав, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що позивач ще до укладання з товариством з обмеженою відповідальністю "Т" договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, результатом виконання якого став продаж продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Б", мав тривалі господарські відносини з цим покупцем, а відтак, поставка та оплата вартості продукції між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б", згідно з видатковими накладними і платіжними дорученнями, здійснювалася не на виконання договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, а на виконання договорів купівлі-продажу продукції, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б". Оцінивши їх суди дійшли висновку, що витрати позивача на оплату консультаційних та маркетингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту за II та IV квартали 2004 року.

За результатом перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Вищий адміністративний суд України залишив оскаржувані рішення без змін, висловивши нижченаведену позицію.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про порушення товариством пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу валових витрат II та IV кварталів 2004 року та податкового кредиту за червень і грудень 2004 року витрат, у тому числі з податку на додану вартість, з оплати консультаційних та маркетингових послуг на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т" за договором від 10 травня 2004 року N 27/05, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що понесення позивачем указаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, оскільки господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Б" не є наслідком маркетингових досліджень товариства з обмеженою відповідальністю "Т", а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов'язань за договорами купівлі-продажу продукції.
Обґрунтовуючи довід про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), звітами про виконану роботу та податковими накладними, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання консультаційних та маркетингових послуг у товариства з обмеженою відповідальністю "Т" у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів.
Як вбачається з висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, указана вимога процесуального закону судами була дотримана, оскільки суди на підставі договорів купівлі-продажу продукції, видаткових накладних, платіжних доручень між товариством з обмеженою відповідальністю "Г" та товариством з обмеженою відповідальністю "Б" встановили, що на момент укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Т" договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10 травня 2004 року N 27/05, результатом якого повинно було стати виявлення нового, відмінного від існуючих покупців продукції товариства з обмеженою відповідальністю "Г", а фактично стало знаходження такого покупця, як товариство з обмеженою відповідальністю "Б", позивач вже мав тривалі відносини з вказаним покупцем.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті
5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

<...>
В.о. Голови Вищого адміністративного суду України М.Сірош