п о с т а н о в а

іменем україни

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­11 жовтня 2006 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду Українирозглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом Відкритого акціонерного товариства до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,



в с т а н о в и л а :



У лютому 2005 року Відкрите акціонерне товариство звернулося у Господарський суд Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по сплаті земельного податку.

Заявлені вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, було донараховано земельного податку після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 4 травня 2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 3 серпня 2005 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства задоволено повністю.

Посилаючись на частину 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суди зазначили, що визначення позивачу податкового зобов’язання по сплаті земельного податку є неправомірним, оскільки з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов’язання зі сплати податків і зборів.

У скарзі про перегляд судових рішень у цій справі за винятковими обставинами, яка подана відповідно до пункту 7 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова зазначає, що висновки судів ґрунтуються на неправильному тлумаченні наведеної норми права.

Вирішуючи питання про можливість чи неможливість виникнення у суб’єкта господарювання зобов’язань після ухвалення постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Верховний Суд України виходить з наступного.

Суб’єкти господарювання – господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом України.

Юридичною особою, за визначенням, даним у статті 80 Цивільного кодексу України, є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов’язки) юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Підставою для вилучення суб’єкта господарювання з державного реєстру, відповідно до статті 59 Господарського кодексу України, є скасування державної реєстрації. Суб’єкт господарювання втрачає статус юридичної особи і вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.

Ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (частина 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), передбачає можливість укладення угод (стаття 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”) і таке інше.

З огляду на викладене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє суб’єкта господарювання здатності мати цивільні права та обов’язки.

У частині 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Враховуючи наведене Верховний Суд України дійшов висновку, що у суб’єкта господарювання після ухвалення постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури можуть виникати нові зобов’язання зі сплати податків і зборів але не може здійснюватися нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості.

Зважаючи на те, що суди у цій справі допустили неправильне застосування норми матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.



Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати





постановила :



Скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 лютого 2005 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 травня 2005 року та постанову Вищого господарського суду України від 3 серпня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ключові слова: банкрутство, судова практика,  ПДВ,  закон про,  постанова,  ВСУ,  ГКУ, відшкодування ПДВ