УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в По лтавській області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 р.

у справі № 17/56 господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В»

до Кременчуцької об‘єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення



ВСТАНОВИВ:



Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2005р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.12.2004 р. № 0003942301/0/3170 про визначення ТОВ «В» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 129 436,00 грн., у тому числі: основний платіж – 79 880,00 грн. та штрафні санкції – 49 556,00 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтований посиланням на те, що віднесення позивачем у І-ІІІ кварталах 2003 року до валових витрат 346 206,00 грн. вартості придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Ф» товару / мазуту, бітуму / відповідає пункту 5.1 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору № 5 від 05.02.2003 р., товарних накладних та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Ф» товар /мазут, бітум/ загальною вартістю 346 206,00 грн., який був поставлений позивачу продавцем в період з 19.02.2003р. по 23.07.2003 р., а позивач у безготівковій формі згідно досліджених в судовому процесі платіжних доручень сплатив вказаному продавцю передоплатою 346 206,00 грн., що не перевищує загальну вартість поставок згідно умов укладеного договору.

Витрати в сумі 346 206,00 грн. / вартість придбаного товару без ПДВ / позивач відніс до складу валових витрат в податкових деклараціях за І квартал, перше півріччя, 9 місяців 2003 року.

За результатами перевірки ТОВ «В», результати якої викладені в акті перевірки від 06.12.2004 р., з валових витрат, сформованих позивачем за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2003 р., було виключено валові витрати в загальній сумі 346 206,00 грн. за товарними накладними, платіжними дорученнями, виданими ТОВ «Ф». Висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для виключення зазначеної суми витрат зі складу валових витрат в податковому обліку позивача обґрунтований посиланням на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.10.2004 р. по цивільній справі № 22а-1240, яким визнані недійсними державна реєстрація ТОВ «Ф» та реєстрація цього товариства як платника ПДВ, а також первинні бухгалтерські документи з реквізитами товариства.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.05.2005 р. за скаргою ТОВ «В» вказане рішення скасоване, а провадження у справі закрите.

За таких фактичних обставин справи суд дійшов правильного висновку про відповідність дій позивача щодо формування валових витрат в податкових деклараціях за І квартал, перше півріччя, 9 місяців 2003 року за рахунок витрат у розмірі 346 206,00, фактично понесених у зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ф» та підтверджених платіжними дорученнями, оцінка яких відповідає вимогам ст.86 КАС України, обґрунтовано визнавши дії позивача щодо віднесення до валових витрат вищезазначеної суми такими, що відповідають пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказані витрати пов’язані з веденням позивачем власної господарської діяльності , а право на валові витрати у платника податку виникає, в тому числі, по даті списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів / робіт, послуг /, як даті першої з подій, якщо таке передувало поставці цих товарів / робіт, послуг /.

Суд дійшов правильного висновку про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 зазначеного Закону, оскільки такі доводи суперечать встановленим у справі обставинам щодо підтвердження витрат позивача товарними та податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату суми, яка відповідає ціні придбання вищезазначеного товару.

Визнання рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.10.2004 р. державної реєстрації, реєстрації як платника ПДВ, первинних бухгалтерських документів ТОВ «Ф» недійсними при відсутності з боку ОДПІ оспорювання факту придбання позивачем товару у цього підприємства не позбавляє витрат позивача на придбання цього товару ознак валових витрат.

Правильним є і мотив суду апеляційної інстанції, що з прийняттям апеляційним судом Полтавської області ухвали від 26.05.2005 р. усунуті підстави, з якими можна пов‘язувать преюдиційність встановлених обставин при вирішенні даного спору.


Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:



Касаційну скаргу Кременчуцької об‘єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. – без змін.



Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ключові слова: судова практика,  ВАСУ,  відшкодування ПДВ,  ПДВ